Вступ
У процесі фінансово-господарської
діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з
іншими суб'єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями
державними органами, фізичними особами та ін ). У результаті цього відбуваються
господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань та
дебіторської заборгованості, проведення розрахунків по них та інші зміни в
активах і капіталі.
Суттєвою складовою частиною цих
операцій, з погляду фінансової стабільності підприємства, є дебіторська
заборгованість. Тому важливим є якісне проведення аудиту дебіторської
заборгованості з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів
фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної
інформації про неї. Особливого
значення ця проблема набуває в умовах реформування системи бухгалтерського
обліку України відповідно до міжнародних стандартів та переходу на національні
стандарти обліку. Змінюється концепція ведення обліку, запроваджуються нові
принципи і стандарти, які раніше у вітчизняній практиці не мали місця, а також
новий План рахунків. Все це накладає свій відбиток як на завдання аудиту в
цілому, так і на окремі його аспекти (зокрема, перевірка дебіторської
заборгованості) при незмінності загальної мети аудиторської перевірки.
I Розділ Дебіторська заборгованість як об’єкт аудиторської
перевірки.
1.1.Поняття
дебіторської заборгованості, її оцінка і класифікація.
У процесі діяльності підприємство не завжди
здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з
передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у
нього виникає дебіторська заборгованість.
Згідно з П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість – це сума
заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість визначається як
сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть
бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові
кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити
суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на
дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів
бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність,
то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її
відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".
Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні
особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1
"Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що
контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання
економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської
заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення
розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно
дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує
ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму
дебіторської заборгованості слід списати.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити
її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в
балансі.