ЗУ Про товарну біржу (10 грудня 1991 року)Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами: рівноправності учасників біржових торгів; застосування вільних (ринкових) цін; публічного проведення біржових торгів.ЗУ Про зерно та ринок зерна в Україні (4 липня 2002 року) із змінами від 31 травня 20051) акредитовані біржі - товарні біржі, яким надано відповідним державним органом висновок про їх відповідність щодо надання послуг з укладення біржових угод купівлі-продажу зерна та продуктів його переробки;2) виробництво зерна - діяльність сільськогосподарських товаровиробників, що пов'язана з вирощуванням зерна, забезпеченням внутрішніх потреб України у насіннєвому матеріалі, зерні для продовольчих, фуражних та технічних цілей, поліпшенням його якості, створенням експортного потенціалу ринку зерна, а також гарантуванням продовольчої безпеки держави за рахунок розвитку власного зернового господарства;7) заставна закупка зерна - гарантована державою закупка зерна у сільськогосподарських товаровиробників на певний термін за заставними цінами при зберіганні за ними, на встановлений у договорі заставних закупок зерна строк, права витребувати це зерно;8) заставна ціна зерна (ціна підтримки) – гарантована державою ціна зерна, яка відшкодовує середньо галузеві нормативні витрати та забезпечує мінімальний прибуток, достатній для відтворення виробництва;10) зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;11) зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей;12) зерно продовольче - зерно, що використовується дляпереробки та виготовлення харчових продуктів;13) зерно технічного призначення - зерно, що призначене дляпромислової переробки на інші продукти (спирт, крохмаль, медичніпрепарати тощо);14) зерно фуражне - зерно групи фуражних та інших зерновихкультур, призначене для годівлі худоби та птиці у виглядікомбікормів, дерті тощо;15) зерновий склад - юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки;16) зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо);
Фондовий ринок
зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами
відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Батьківщиною фондової біржі
вважається бельгійський порт Антверпен, який відігравав в епоху великих
географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Слідом за Антверпеном
котирування майже всіх цінних тогочасних паперів почали здійснювати в
нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі
фондових бірж. Ці події відбувалися 400 років тому — на межі ХVІ і ХVІІ ст.
Розвиток
міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і
фондових бірж. Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної
організації та державних фінансів: поява державних (казначейських) облігацій та
векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передовсім Англії,
Франції та Німеччини.
На початку ХІХ ст. роль фондових бірж в економіці
зростає, адже з’явився третій фактор: первісне нагромадження капіталу. Промислова
революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке
випереджало зростання споживання, а отже, було джерелом накопичення великих
фінансових коштів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток
організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій
та акціонерних банків
У процесі фінансово-господарської
діяльності кожне підприємство вступає в певні економічні взаємовідносини з
іншими суб'єктами господарювання (підприємствами, установами, організаціями
державними органами, фізичними особами та ін ). У результаті цього відбуваються
господарські операції, основними наслідками яких є виникнення зобов'язань та
дебіторської заборгованості, проведення розрахунків по них та інші зміни в
активах і капіталі.
Суттєвою складовою частиною цих
операцій, з погляду фінансової стабільності підприємства, є дебіторська
заборгованість. Тому важливим є якісне проведення аудиту дебіторської
заборгованості з метою забезпечення мінімальних гарантій для користувачів
фінансової звітності щодо достовірності, реальності, повноти і законності наведеної
інформації про неї. Особливого
значення ця проблема набуває в умовах реформування системи бухгалтерського
обліку України відповідно до міжнародних стандартів та переходу на національні
стандарти обліку. Змінюється концепція ведення обліку, запроваджуються нові
принципи і стандарти, які раніше у вітчизняній практиці не мали місця, а також
новий План рахунків. Все це накладає свій відбиток як на завдання аудиту в
цілому, так і на окремі його аспекти (зокрема, перевірка дебіторської
заборгованості) при незмінності загальної мети аудиторської перевірки.
I Розділ Дебіторська заборгованість як об’єкт аудиторської
перевірки.
1.1.Поняття
дебіторської заборгованості, її оцінка і класифікація.
У процесі діяльності підприємство не завжди
здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з
передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у
нього виникає дебіторська заборгованість.
Згідно з П(С)БО 10"Дебіторська заборгованість" дебіторська заборгованість – це сума
заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
Дебіторська заборгованість визначається як
сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть
бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові
кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити
суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на
дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів
бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність,
то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її
відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість".
Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні
особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1
"Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що
контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання
економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської
заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення
розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно
дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує
ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму
дебіторської заборгованості слід списати.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити
її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в
балансі.
Головна мета археолога — відшукати археологічний
матеріал, який би розповів про свою епоху. Іноді звичайний глиняний горщик може
бути вагомішим для науки, ніж якась золота річ. Адже за формою горщика,
способом його виготовлення можна визначити, хто і коли ним користувався.
Археологи — не скарбошукачі, їхнє головне завдання — розкрити історію
суспільств і народів минулого; Це надзвичайно важка праця. Часто за незначними
фрагментами археолог повинен пояснити минуле, з'ясувати, яким шляхом ішло
людство до наших часів, визначити історичні закономірності.
Вивчення стародавнього Києва неможливе без комплексного
використання всіх згаданих джерел. Певний час археологічне вивчення міста
відбувалося паралельно з аналізом писемних джерел. Правда, історики іноді
використовували дані археології, але епізодично, часто випадково.